Стратегія розвитку української енергетики від Східноєвропейської асоціації водневої енергетики

Відновлення енергетичних об'єктів, їх капітальні ремонти в період повного виснаження потребують від уряду різкого підвищення діючих тарифів, що призведе до зупинки секторів економіки, що ще діють, і перевищить здатність населення оплачувати комунальні рахунки. Поки економіка країни знаходиться на милицях зовнішніх фінансових донорів і спонсорів постачання енергообладнання, це не так помітно, особливо при повній зупинці енергоємних виробництв та патріотичній поведінці населення.

Навіть відновлення старої моделі енергопостачання не дозволить країні розпочати економічні перетворення за всієї фінансової підтримки Заходу. Потрібно узгодити енергетичну модель на 2023 — 2050 роки, яка буде відповідати зеленій політиці, прийнятій усією Європою. Тимчасовий відступ від безвуглецевого енергетичного курсу, викликаного російською агресією та газовою блокадою Єврозони, буде подолано до кінця наступного року і з 2024 року вугільні та ядерні енергетичні об'єкти знову стануть під санкційний ніж. Європа надолужуватиме своє відставання по зеленому порядку від провідних Азіатських економік, США і навіть низки африканських країн.

Після закінчення війни ми не знайдемо підтримки у фінансуванні наших застарілих активів енергетики в жодній міжнародній інституції. Існує стійка експертна думка щодо заборони фінансування вугільної та газової генерації, а також участі приватного та банківського капіталу у будівництві нових об'єктів атомної енергетики. Країни Євросоюзу єдині у досягненні до 2050 року повної відмови від вуглецевих носіїв, а з урахуванням нових технологічних реалій цей термін найімовірніше наближатиметься до 2040 року для передових Європейських економік. При цьому йдеться не лише про нову енергетику, а про весь безвуглецевий цикл виробництва, транспорту та особистих домогосподарств. Наша країна зобов'язана слідувати у форматі руху ЄС і при цьому необхідно зважати на аспект живучості енергетичної системи, Її стійкість за постійної потенційної загрози повітряних атак на головні об'єкти енергетичної інфраструктури.

У чому наше надзавдання?

Потрібно швидко прийняти концепт нової Програми стратегії розвитку енергетики до 2035 року, який би зважав на допущені помилки та реалії оборонної дійсності:
•    Діюча енергетична мережа та основні генеруючі потужності після завершення війни будуть мати суттєві руйнування, та не зможуть мати багаторічну перспективу експлуатації
•    Хід військових агресій не дає надії що північні супостати полишать ідею подальшого пошкодження енергетичної мережі та генерації, навіть після визволення захоплених територій ми не захищені від будь якого спонтанного ракетного удару по інфраструктурі країни
•    Не існує економічного сенсу капітального відновлення діючої енергетичної інфраструктури в разі відсутності перспективи конкурентоздатності застарілої енергетики та бажання Заходу підтримувати енергетику на викопному паливі
•    Пережити ядерний енергетичний шантаж не дає інвестиційної перспективи у побудові нових ядерних потужностей
•    Зважаючи на те, що всі генеруючі потужності (окрім гідрогенерації) потребують імпорту основних енергоносіїв (газ, нафта, вугілля, та ядерне паливо), то ідея відновлення енергетичної моделі у сталому стані знову повертає нас до зовнішньої енергетичної залежності на багато років наперед
•    Великою помилкою буде намагання покладатись на подальшу експлуатацію та розвиток ядерної енергетики як ключову складову енергосистеми України. Діючі ядерні реактори знаходяться на останній фазі своєї придатності і не можуть продовжити свою роботу після завершення 40 — річного циклу експлуатації, це призведе до різкого зростання витрат та собівартості ядерної енергії. Україна стикнеться з проблемою виводу з ладу застарілих реакторів, та проведення протягом більш ніж чотирьох десятирічь всього комплексу дезактивіаційних робіт та захоронення радіоактивних відходів матеріалів різного ступеня пошкодження навколишнього середовища. Всі ці витрати безумовно будуть обтяжливо враховані в тарифах нової енергетики або у кошторисах бюджетних ресурсах держави
•    Масштаби військові дії призвели до миттєвого злому застарілої моделі централізованого тепло-енергопостачання великих міст. Вразливість цієї моделі призвела до тотальної неспроможності зберегти свої обов’язки безперервного постачання та можливості відновлення вузлових об’єктів інфраструктури з постачання води, тепла та електроенергії. У держави не існує фінансових можливостей відновити на потенційно довгостроковий період всю довоєнну міську інфраструктуру. Особливо треба брати до уваги, що до такого кроку не існує інвестиційного апетиту у закордонних партнерів. Якщо зважити що держава та міські бюджети візьмуть на себе витрати у відновленні застарілих (> 60 років) ТЕЦ, то необхідність відновлення міських інфраструктурних колекторів тільки в тепломережах буде в десятки разів більш витратними, ніж поновлення теплових енергетичних генераційних потужностей.

Що повинно стати складовими принципами нових енергетичних прагнень?
•    безумовний пріоритет зросту питомої ваги безвуглецевої енергетики, та досягнення такої мети до 2035 року
•    опора виключно на наявні ресурси країни, досягнення реальної енергетичної незалежності, виключення використання викопного палива у нових енергетичних проєктах
•    побудова дворівневої енергетичної сітки, через створення сотень тисяч об’єктів малої генерації різного масштабу пов’язаних у віртуальну мережу перетоку потужностей
•    повна самодостатність зв’язаних регіональних енергетичних класторів, які покривають всю країну
•    створення власної індустріальної бази нової енергетики
•    енергетична самодостатність кожної територіальної громади з достатніми об’ємами зберігання резервних потужностей (водень, аміак, біотопливо)
•    досягнення сталого річного зросту чистої енергетики більш ніж на 20%, щоб забезпечити економічного річного зросту всієї економіки більш ніж на 12%-15% річного рівня
•    Балансуючі нові енергетичні потужності повинні бути створенні вже протягом 2023 року (до 30 ГВт), перш за все за рахунок водню та біогазу
•    заміщення транзиту природного газу зростаючими об’ємами зеленої енергії в країни ЄС (350 ГВт до 2035)
•    створення законодавчих умов для швидкого зросту проектів агрофотовольтаніки без суттєвого вилучення сільськогосподарських земель для енергетичних потреб
•    орієнтовність зеленої енергетики на експорт безвуглецевих напівфабрикатів до ЄС
•    критична енергонезалежність приватних домогосподарств та об’єднань співвласників багатоповерхових будинків
•    курс на децентралізацію теплоенергопостачання великих міст
•    високий рівень конкуренції внутрішнього ринка (не більше 10% у головного гравця ринку)
•    розв’язаність у правах власності та управління між генеруючими та постачальними потужностями всіх видів енергоресурсів
•    чітко означені права держави по регулюванню енергетичного ринку в повсякденних та критичних умовах
•    прозорість та довгострокова передбачуваність девіації тарифної політики держави
•    побудова розгалуженої системи довгострокового зберігання енергії для загальнодержавних та військових потреб
•    побудова окремої новітньої інфраструктури для мобільного та безвтратного переміщення продуктів зеленої енергетики
•    окрема державна політика по стимуляції переходу всієї економіки держави на безвуглецеві технології
•    відкритість та прозорість у проведенні довгострокової сталої енергетичної політики для іноземних інвесторів
•    домовленність з ЄС побудови міжнародної інфраструктурних коридорів для сектору зелених водню та аміаку та напівфабрикатів безвуглецевих складових
•    утворення потужної Водневої долини на деградованих теріторіях півдня та сходу України для експорту в країни ЄС
•    зростаюче поетапне заміщення імпортованих нафтопродуктів (бензину, дизельного палива, природного газу) за рахунок використання водню та зеленого аміаку
•    досягнення рівня позитивного експортно-імпортного балансу до 2030 року для всіх видів енергоресурсів

Першочергові пропозиції для світової спільноти
•    Представити ЄС та США новий план енергетичних перетворень України до 2035 року, виходячи із загальноєвропейських цілей зеленого енергопереходу, Україна має стати першою країною в Європі, яка здатна мати безвуглецеву енергетику до середини наступного десятиліття
•    Презентувати масштабну Водневу долину на півдні та південному сході України для побудови енергомосту з експорту зеленого водню та безвуглецевого аміаку (>350 ГВт). Створити окремий преферинційний механізм для інвесторів проекту
•    Запропонувати Євросоюзу побудувати сучасні трубопровідні коридори для Н2 та NH3 за допомогою діючих санітарних кордонів для експортних газопроводів, що з'єднують Україну з Європейськими країнами, які мають подальший транзит до основних Європейських споживачів.
•    Використовувати частину коштів з Міжнародного Фонду післявоєнного відновлення на створення у 2023 — 2025 роках 14 — 15 ГВт зеленої енергії для старту відновлення нормального економічного життя (замість вибулих активів теплової генерації) та безперебійного енергопостачання домоволодінь
•    Запропонувати нашим партнерам “озеленити” частину прямого державного боргу для цільового покриття витрат на створення нової інфраструктури для експорту зелених водню та аміаку
•    Надати із Державного резервного земельного Фонду на безоплатній основі земельні ділянки (до 300 Га) для розвитку розподілених общинних енергетичних кластерів, що гарантують автономність у теплоенергопостачанні
•    Запропонувати міжнародній спільноті створення спеціального Фонду для екстреного пільгового кредитування на довгостроковій основі приватних домогосподарств, об'єднань власників багатоквартирних будинків для створення мережі розподілів малої зеленої генерації (smart grid) загальною потужністю 15 ГВт до 2030 року
•    Держава має за рахунок залучених коштів вже у 2023 році створити страховий фонд для зовнішніх інвесторів щодо розміщення в Україні ліцензійних виробництв сонячних колекторів, вітрових генераторів, конденсаційних котлів, теплових насосів, водневих електролізерів, паливних водневих елементів та когенераційних установок
•    З урахуванням неперспективності відновлення вітчизняної нафтопереробки, створити економічні стимули щодо створення конкурентних мереж із заправки водневого та електротранспорту для швидкого заміщення парку ДВС на користь екологічно чистого транспорту
•    Прийняти в 2023 році повний пакет несуперечливих законодавчих актів, гармонізованих із законодавством Євросоюзу щодо розвитку водневої енергетики, систем тривалого зберігання енергії та переведення всієї економіки на використання низьковуглецевих джерел енергії
•    Усі державні та громадські будівлі, а також приватні домоволодіння мають стати джерелом генерації
•    Деградовані землі мають стати основним місцем для створення енергетичної долини відновлюваних джерел енергії
•    До 2035 року має відбутися фазовий перехід до сталого становлення водневої економіки України
•    Створення власної індустріальної бази з будівництва та обслуговування вітрових генераторів та фотовольтаніки

Уряд України має надати дорожню карту до ЕС з забезпечення безвуглецевого переходу всієї економіки країни до 2035 року. Це повинно стати взірцем дійсного зламу викопної енергетики та технологічним полігоном переведення всіх ланок економіки (від металургії, машинобудування до сільгоспвиробництва) та використання водню, аміаку та біогазу

P.S.: Основні джерела фінансування старту енергетичних перетворень  
•    Міжнародний Фонд відбудови та розвитку України
•    Фінансові повоєнні репарації за рахунок інвестування заморожених валютних коштів російської федерації та коштів олігархічних структур росії, які сприяють режиму кремля
•    Цільові кошти емітовані Національним банком під зобов’язання “озеленення” державного боргу перед розвиненими країнами Заходу для створення нової енергетичної інфраструктури та придбання енергетичного обладнання
•    Прямі іноземні інвестиції у розвиток водневих технологій за рахунок відновлювальних джерел енергії (Воднева долина) для створення потужного зеленого енергетичного коридору до ЄС
•    Валютні запозичення у провідних іноземних банків (Світовий банк, ЄБРР, IFC) для відновлення енергетичного сектору
•    Іноземні інвестиції у виробництво необхідного енергетичного обладнання та генерації безвуглецевої енергії, а також технології для заміни викопного палива
•    Екологічні Міжнародні Фонди для цільового інвестування заміщення енергетичних потужностей на викопному паливі
•    Спеціальні Фонди прямого інвестування започатковані державами та бізнесом США, Великої Британії та країн Євросоюз для відновлення великих та малих міст найбільш постраждалих від російської агресії (за двосторонніми угодами)

 
1. Діюча енергетика (атомна генерація, видобуток газу, гідроенергетика)
2. Великі регіональні проекти потужністю понад 1 ГВт зеленої енергії (гібридні вітросонячні парки)
3. Великі регіональні енергетичні об'єкти граничною потужністю до 350 — 500 МВт
4. Общинні енергетичні кластери потужністю до 50 — 100 МВт
5. Розгалужена регіональна сітка приватної генерації середнього рівня до 7 — 10 МВт
6. Переважна кількість домогосподарств, громадських та муніципальних будівель, багатоквартирних будинків, майна малого та середнього бізнесу (від 10 кВт до 50 кВт)
7. Національна воднева долина займає 12% — 15% території п'яти південних областей України загальною потужністю понад 350 ГВт зеленої енергії (експорт до ЄС)